Bérberis vulgáris
Опис: Колючий чагарник близько 4 м в висоту. Молоді гілки червоно-коричневі, пізніше брудно-сірі. Листопадний чагарник сімейства барбарисових (Berberidaceae), до 3 м висоти, з потужною поверхневою кореневою системою. Кора старих гілок сіра, розтріскується; на молодих стеблах вона бороздчата, жовто-бура або жовтувато-сіра. Гілки тонкі, спрямовані вгору, з великими простими і трироздільна колючками (видозмінені листя), в пазухах яких перебувають нирки. З них розвиваються вкорочені гілочки з пучком листя. Листки чергові, довгасто-оберненояйцевидні, по краях мілкопильчасті з жорсткими колючими віями.
Листи, частково видозмінені в потрійні колючки, розташовані пучками. Нижня сторона листя часто буває вражена іржаний грибом, для якого барбарис служить проміжним господарем. З пазух листя розвиваються звисаючі гроновидні суцвіття жовтих квіток, з яких після запліднення розвиваються блискучі червоні подовжені плоди. На зламі стебла або при обрізання коренів видно, що всередині вони забарвлені в жовтий колір. Цвіте в травні-червні.
Посадка:
Може рости на сонці і в півтіні. На сонячних місцях іноді страждає від коливань температури або висихає від морозу. Краще садити в захищених від вітру місцях. Коренева шийка на рівні землі. Якщо грунтові води знаходяться близько, необхідний дренаж, що складається з щебеню шаром 10-20см. Грунтова суміш: дернова земля, торф, пісок – 2: 1:1. Підживлення: при посадці вносять нітроамофоску (500г)
Догляд:
Полив: протягом першого місяця після посадки рекомендується проводити поливання раз на тиждень по 1 відру на рослину. У суху пору сезону полив по 1,5-2 відра на рослину 2 рази на тиждень і дощування. Молоді рослини в посушливий період вимагають більш частого й рясного поливу. Розпушування: неглибоке, 8-10см після поливу і прополювання бур’янів під молодими посадками. Мульчування: бажано мульчування торфом або тріскою шаром 7см. Обрізка: щорічно навесні видалення сухих пагонів. Стрижка в живоплоту помірна , не більше 1/3 довжини пагона.
Збір і заготівля. У серпні-вересні пристигаючі плоди, і їх можна збирати. Зазвичай з них роблять сік, але іноді залишають на сушку. Листя треба збирати в червні і відразу ж сушити на повітрі. Кору з коріння збирають восени. Листопад (жовтень) – дуже вдалий час для цього. Викопані коріння ріжуть, знімають з них кору, нанизують її на нитки і швидко сушать на повітрі. Квітки з сильним запахом, світло-жовті, на квітконіжках, зібрані по 15-25 шт. в пазушні пониклі кисті. Плід – довгаста, темно червона-, соковита, дуже кисла їстівна ягода, масою близько 0,4 г, з 2-3 насінням. Насіння дробнозморшкуваті, довгасті, темно-коричневі, кілька сплюснений. Цвіте в травні – червні, плоди дозрівають з кінця липня до жовтня. Розмножується насінням і вегетативно – відрізками кореневищ, столонами. Виростає майже у всіх країнах Європи.